100-літній ювілей Олександри Терентійовни Сови!

Невеличка хатинка на вулиці Клубна, 25 у Дніпропетровську. Бабця Шура, як завжди, балакуча. Щоразу повертається спогадами у своє дитинство. Каже: як сьогодні пам’ятає похорон мами Тетяни. То було на Різдво, малій Шурі — майже 6, а братику Сашкові — два. Потім батько Терентій одружився вдруге. Саша залишилася з ним та мачухою, а брата забрали бабуся і дідусь на Полтавщину. Вони не бачилися 15 років. До школи Олександра не ходила ні дня. Допомагала вдома по господарству, варила їсти колгоспникам. Згадує, що з мачухою стосунки не складалися. Легше стало, коли вийшла заміж за хлопця Гаврила. Весь час, — згадує, — звала чоловіка Гаврюшою, а він її — Шуранькою-золотком. Народилося у них п’ятеро дітей. Найстарша Віра, потім Люба, Василь і двійнята Сергій та Тетяна. Остання зараз доглядає маму. Каже: вона завжди займалася домашніми справами, продавала на базарі. Батько працював на заводі Комінтерн. Жили скрутно, особливо коли одразу троє дітей вступили до Металургійного інституту в 1964-му році. Батько Гаврило помер майже 35 років тому. Зараз у Тетяни залишилася лише одна найстарша сестра. Каже: мама Олександра бідкається через те, що переживає своїх дітей і навіть внуків. Завжди молилася, і за це Бог дарує їй довге життя. Крім того, і в сто років бабця досі дбає про себе. 

А ще ювілярка не дивиться телевізор, читає газети та книжки. Це й не дивно, адже у сусідній кімнатці розмістила перший у Дніпропетровську музей свого брата Олеся Гончара. У 95-му Олександра Терентіївна відчувала — скоро брата не стане. За півтора місяця до смерті вони побачилися востаннє. Зараз в бабці Шури вже 8-ро правнуків та троє праправнуків. Родина велика і майже не збирається разом.

 Втім, сьогодні, 04.04.2014р., від самого ранку до Олександри Терентіївни — справжнє паломництво. Урочистий прийом влаштували у Свято-Покровському храмі, куди бабуся постійно приходить.

 Приїхали поздоровити з ювілеєм представники влади міста, Дніпропетровського гірничого університету, Національного університету ім. Олеся Гончара, Рада ветеранів АНД-району,  районне управління праці та соцзахисту, учні середньої школи № 142 та 64 та багато інших. Серед  них були і читачі бібліотеки № 10, що працює за програмою «Духовні заповіді Олеся Гончара» на чолі з завідувачкою закладу.

          Олександра Терентіївна каже, що по життю їй допомагає Ангел-охоронець. На майбутнє великих планів не будує. Поки ж молиться про те, щоб  зустріти Великдень цього року. 

     З днем народження, шановна Олександро Терентіївно!